Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 910/2868/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року у справі № 910/2868/16 за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до відповідача про витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва нежитлове приміщення № 56, на 1 поверсі, площею 35,2 кв.м. по вул. Саксаганського, 129 літера "Б" в м. Києві.

Позов обгрунтовано тим, що зазначене нежитлове приміщення є об'єктом комунальної власності міста Києва та незаконно вибуло з володіння Київської міської ради за рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 року, яким визнано за відповідачем право власності на спірне майно, без участі його дійсного власника. Крім того, Ленінським районним судом м. Вінниці не видавалась ухвала про видачу виконавчого документу на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 року, що свідчить про незаконність дій відповідача, спрямованих на реєстрацію права власності.

Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено та витребувано з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення № 56, на 1 поверсі, площею 35,2 кв.м. по вул. Саксаганського, 129 літера "Б" в м. Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року (судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л., Гаврилюк О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 15.04.1991 введено в дію Закон УРСР "Про власність", яким розмежовано державну та комунальну власність.

05.11.1991 року Кабінетом Міністрів України, на виконання постанови Верховної ради УРСР від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до розділу 2 Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до власності територіальної громади міста Києва передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Повноваженнями щодо розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя постановою КМ України № 311 були наділені облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

13.01.1992 року виконавчим комітетом Київської міської ради прийнято рішення № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" і затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1 до рішення) та перелік майна, яке передано до комунальної власності районів (додатки 2-15 до рішення).

В зв'язку з адміністративно-територіальною реформою в м. Києві пунктами 1, 2 рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (додаток 1) та районів міста (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11).

У позиції 823 таблиці 7 додатку 10 до вказаного рішення значиться житловий будинок загальною площею 1073,0 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129-Б із нежилими приміщеннями площею 14,50 кв. м.

19.01.2009 року рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" визнано за ТОВ "ТД "Колос" право власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення №56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м по вулиці Саксаганського, 129, літера "Б" квартал №713 в Шевченківському районі м. Києва, таким що введений в експлуатацію.

Зобов'язано ТОВ "ТД "Колос" згідно з ст.ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення №56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м по вул. Саксаганського, 129, літ. "Б", квартал 713 в Шевченківському районі м. Києва.

Зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності ТОВ "ТД "Колос" на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення №56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м по вул. Саксаганського, 129, літера "Б", квартал №713 в Шевченківському районі.

Сторонами у справі були ОСОБА_4 та ТОВ "ТД "Колос".

23.03.2009 року ТОВ "Торговий дім "Колос" звернулось до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з заявою про реєстрацію права власності на нежиле приміщення № 56 за адресою:м. Київ, вул. Саксаганського, 129-Б, надавши ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2009 року про визнання за ТОВ "ТД "Колос" право власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення №56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м по вулиці Саксаганського, 129, літера "Б" квартал №713 в Шевченківському районі м. Києва, таким що введений в експлуатацію, та виконавчий лист від 29.01.2009 року, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці на виконання ухвали від 29.01.2009 року.

30.03.2009 року КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвало за ТОВ "Торговий дім "Колос" право власності на нежиле приміщення № 56, першого поверху (в літ. Б), загальною площею 345,2 кв. м по вул. Саксаганського, 129-Б в м. Києві. Право власності було зареєстровано на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 року та ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2009 року.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста" будинок за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129, літера "Б" загальною площею 1073,0 кв. м із нежитловими приміщеннями площею 35,2 кв. м включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 894 в додатку № 10, якій розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року у справі № 910/6770/15-г задоволено позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" до ТОВ "Торговий дім "Колос", розірвано договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва №642/2 (з урахуванням додаткових угод №1 від 14.02.2011 року та №2 від 15.08.2011 року). Виселено ТОВ "Торговий дім "Колос" з нежитлового приміщення площею 35,2 кв.м., а саме: 1 поверху з орендованого площею 35,2 кв. м за адресою: вул. Саксаганського, 129 "Б" у місті Києві.

Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування про витребування з незаконного володіння нерухомого майна комунальної власності у зв'язку з набуттям відповідачем цього майна без належних правових підстав.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано відсутністю у відповідача належних правових підстав для набуття у власність комунального майна, оскільки дійсний власник - Київська міська рада, не була учасником процесу у постійно діючому Третейському суді при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" і його рішення від 19.01.2009 року не є підставою для виникнення у ТОВ "Торговий дім "Колос" права власності на спірне нежитлове приміщення. Крім того, всупереч чинного на той час законодавства ухвала про видачу виконавчого листа для виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 року не видавалась, а також не видавався 29.01.2009 року виконавчий лист за вказаною ухвалою.

Натомість суд апеляційної інстанції відмову в позові обґрунтував недоведеністю незаконності володіння відповідачем спірним нерухомим майном, оскільки його набуто на підставі рішення третейського суду та ухвали Ленінського районного суду міста Вінниці, доказів скасування яких у встановленому законодавством поряду матеріали справи не містять.

Проте, висновки судів обох інстанцій суд касаційної інстанції вважає передчасними з таких підстав.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У постанові від 16.09.2015 року в цивільній справі № 6-1203цс15 Верховний Суд України вказав, що висновок суду касаційної інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач набув права власності на спірне майно на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правовий захист" від 20 січня 2009 року та рішення Брянківського міського суду Луганської області від 14 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, є чинним та не було скасовано, є помилковим, оскільки встановлено, що дійсні власники не були стороною правочину та учасниками відповідних судових процесів. Окрім того, в межах цих судових процесів не відбулося примусове вилучення майна у дійсних власників із подальшим продажем в порядку виконання судового рішення, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі статті 346 ЦК України.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновки Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проте, дійшовши висновку про відмову в позові про витребування спірного майна у зв'язку з відсутністю правових та фактичних підстав суд апеляційної інстанції всупереч наведеним вимогам норм процесуального права не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду України у подібних правовідносинах та не навів мотивів відступлення від цієї позиції, чим порушив принцип обов'язковості судових рішень Верховного Суду України.

Разом з тим, згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Втім, місцевий господарський суд не врахував і не розглянув заяву відповідача про застосування позовної давності у спорі та не навів жодних висновків, наслідків розгляду та мотивів застосування чи відхилення такої заяви.

Таким чином, не врахувавши наведеного, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування судових рішень зі справи.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року скасувати, і справу № 910/2868/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко